Цього року класичний фест “День незалежності з Махном” не відбувався.
Замість нього оголосили дружнє збіговисько під Києвом на мальовничому березі Десни у форматі “для друзів”. “Фестивалі” собі подумали – та чи ми не друзі і приєднались до веселої гулянки під назвою “Махнофестик”.
Read the rest of this entry »
Фестиваль “Наш” вперше проводився і по суті являвся наступником фестивалю “Захід 2009″ по стилю організації, місці проведенні та складу гуртів. А місце було вибране доволі мальовниче – село Звенигород львівської області. Read the rest of this entry »
Неймовірно потужним, насиченим та цікавим був фестиваль “Захід”. Особливо варто подякувати за обране місце проведення – стародавні руїни створювали унікальну атмосферу.
Автор – Володимир Гринюк
Складно описувати фестиваль до якого одразу ставишся суб’єктивно. Я чесно визнаю, що ставлюсь до фестивалю Славське-Рок суб’єктивно позитивно. Тому що просто не уявляю, як може бути поганим фестиваль серед гір. Тому що просто не уявляю, як може бути менше, ніж позитивним фестиваль із стабільно прекрасною програмою. Тому що просто не уявляю, як можна не відчути задоволення, коли поруч чудова компанія.
Ах, ну звісно ж в усіх бочках меду є свої нюанси. Чарівне та містичне подвір’я, яке редакція фестивалів запланувала собі під наметове містечко виявилось окуповане людьми іншої культурної раси. Компанія, поруч з якою, ми таки розбили свій намет, виявилась абсолютно недостойною такої високої довіри і в певний момент викликала до життя усі найтемніші емоції, на які лише здатна моя добра душа. Хоча я впевнена, самі хлопці вважають, що вони супер потусили. (Користуючись нагодою, передаю їм привіт пекельний промінь по блютузу). Наступним гливким нюансом стало загальне “нехлюйство та хамство” фестивального народу. Це я до того, що милі таблички із закликами до чистоти та порядку не спрацювали…
Але чи можна закинути це як мінус організаторам? Очевидно, що ні. Крім варіантів масових розстрілів за залишену в неправильному місці пляшку та допуску на територію Славського після тестів на рівень АйКью, боротися із цими явищами складнувато, звісно ж 
)
Read the rest of this entry »
Аби не витрачати ваш з вами час, говоритиму тезами.
Мінуси:
- неналежні побутові умови, зокрема засрані (вибачте за французький) туалети;
- велика навала нецивілізованих осіб юного віку, які приїхали на фест не просто, аби попиячити на лоні природи та під звуки рок-музики, а ще й для того, аби зіпсувати перебування на фестивалі іншим. Звичайно, то трабл не лише Славського, а цілої низки фестивалів. До слова, за майбутнє цієї країни робиться страшно. Як висновок, наступного разу ми будемо таборитися якомога далі від не перевантажених інтелектом посіпак квінтесенції всього найбридотнішого на цій землі. І ще до слова, Артур – то вже не модно =);
Read the rest of this entry »
Фестиваль був надзвичайно насиченим, цікавим та веселим.
Read the rest of this entry »
Незважаючи на негоду в суботу та проблеми, котрі створила дана негода – фестиваль вдався.
Read the rest of this entry »
Погляд організаторів
Хвилі потужного звуку змішувалися з морськими хвилями Чорного моря. Вже уп’яте Міжнародний фестиваль «У.Рок», що відбувся наприкінці червня, збирав старих та нових друзів під небом Затоки Білгород-Дністровського району. Вже традиційно потужні акорди розганяють грозові хмари, вичакловуючи силою музики сонячну погоду, на яку покладали надії фестивальники з різних куточків України. Вже і не вдивовижу – мистецькі емоції перемагають погоду.
Музиканти vs зливи
На 5-ому Міжнародному фестивалі «У.Рок» музика лунала увесь день. Дві сцени – денна та вечірня – зібрали майже чотири десятки колективів з усієї України, а також із Естонії, Росії та Італії. Гурти «Русичі», «W.H.I.T.E.» «Skarnemurta», «КаmikaDzeTR» та «Just playing radio» зарядили публіку енергією позитиву. Завдяки розмаїттю стилів, фестиваль привабив поціновувачів різної музики, представників різних субкультур, а також людей різного віку. Прицільне око арт-директора фестивалю Іларіона Лебедєва визначило: цьогоріч наметове містечко збільшилося майже вчетверо. Все більше молодих сімей приїздять на «У.Рок» разом із дітьми, адже одразу за майданчиком фестивалю плюхкотить найчистіше і найлагідніше море, а на березі розташовано дитячий майданчик. У організаторів «У.Рока» вже зріє ідея наступного року влаштувати ще й для дітей окрему розважально-просвітницьку сцену. За словами директора фестивалю Геннадія Гончара, «У.Рок» єднає серця: на мистецькому дійстві люди із близьким світовідчуттям не тільки знайомляться і товаришують, а дехто навіть створює сім’ї. Отож, організатори працюватимуть ще й над сімейним дозвіллям, але то поки що плани.
Read the rest of this entry »
Список складав Остап Кривдик
Були на фестивалі “Трипільське коло”.
Плюси:
+ позитивна публіка;
+ маса креативу (20! різних сцен);
+ фест “без алкоголю, наркотиків і куріння” – п”яних і укурених не було взагалі, цигарки курило буквально чоловік 5-10 за весь час. Народ, конішно, в ничку тихенько смоктав пиво і коняк – але вже й те, що це було не показово-публічно, було великою перевагою;
+ непогано організовані туалети (хоч як завжди бруднющі як біда)
+ 120 гривень за вхід – як виявилося, нормальна ціна за такий фест, і ми почуваємося цілком необманутими (зі сцени нас, відвідувачів, називали “спонсорами” і дуже дякували)
+ екологічно-етнічна ідеологічна основа, все трималося купи;
+ пречудові МедХедс.
Мінуси:
- дика спека (з 6.30 ранку намет ставав сауною); брак затінених територій;
- брак води (пити, помитися, прийняти душ)
- недешеве харчування (їли в місцевих)
- дискотеки цілу ніч (до 2:00 тяжко заснути)
- ніяк не позначений шлях до Дніпра (довелося довго і нудно з”ясовувати шлях), забрудненість самого пляжу (на майбутнє вартувало б його краще розчистити)
- необлаштована криничка-джерельце (багато болота, неможливо зачерпнути воду).
Висновок: рекомендую наступного року поїхати, але перед тим дати знати організаторам про можливості покращення.
Одразу зауважу – я потрапила лише на другий день Фортмісії і пропустила феєричний перший день. Про те, що він феєричний мені твердили всі, хто його пережив. Не можу не повірити на слово, бо його програмі я доволі симпатизувала. З іншого боку, цього літа подивитися на Мертвого півня охочі зможуть ще не раз.
Далі. Організацією транспортних шляхів цього року особисто я задоволена. Ми доволі оперативно вибралися і зі Львова, і додому.
Побут. За водою черги були просто довжелезні, але тішить те, що вона була. Душу я не зауважила. ТУАЛЕТИ то питання окреме, над яким організатори мають наступного року добре попрацювати.
Харчування. Ми харчувалися польовим способом, однак коли ми захотіли кави, ми її знайшли. І то було добре =)
Сцени. Зі сценами було все ок. Я нарешті зрозуміла чому не люблю Сашка Положинського. А для таких як я існувала сцена мала. І там було добре. Навіть я, дитя рок-н-ролу, помедитувала там під електронну музичку. Про театр не відаю, оскільки не захоплююся надміру цим мистетцвом.
Форти. А форти як форти. Ті, хто торік у Поповичах не був, мають право ними захоплюватися. Мені їх містики вистачило торік.
Отакої. Тримайтеся і до наступних зустрічей.
П.С. Шкрябала Лотоцька
П.П.С. Фото Олексія Франкевича
П.П.П.С. Конкурс з наметами не відбувся через технічні моменти.
Цього року символом Трипільського кола був вогонь, і саме більшість подій були пов’язані з цією стихією.Але те все відбувалося ввечері, вдень же все було спокійно, тим не менше кожен міг чимось себе зайняти, добре, що організатори створили для цього чудові умови. А робити тут було що. Відвідати великий ярмарок з різноманітними речами. 
Автор – liushyk
Автор – Олексій Франкевич
Ну що ж, наш фотоконкурс, в якому ми згадували минулий фестивальний сезон, майже завершився. Про ваші свіжоспечені фотошедеври ми обов’язко згадаємо, але це станеться трохи пізніше. А зараз у нас фінал!
Із кожної номінації ми відібрали по три фотографії, які найбільше сподобались відвідувачам та представникам шановного журі.
У цій статті ви побачите 9 фотографій, розділених відповідно до своїх номінації. Ваша справа – обрати по одному фавориту в кожному розділі. Наша – підрахувати ваші голоси і визначити трьох переможців. Завершальне голосування триватиме до 7 липня, результати ми оголосимо 9 липня.
І не лінуйтесь голосувати! Вам не складно, а хтось отримає приємний приз і матиме стимул й надалі тішити вас та нас цікавими кадрами.
Автор – Нестор Кармелюк
Вже втретє в Черкасах відбувався фестиваль Трипільські зорі. Цього разу організатори вибрали значно зручніше місце – мальовнича Долина троянд на березі Дніпра. В перший день відвідувачів було не дуже багато, тому першим гуртам довелося розважати невелику купку активної молоді. Цікаве почалося з
виступу харківського БандурБенду, доволі цікавого гурту з незвичними народними інтсрументами. А вже підігріту публіку під вечір почали розважати Йорий Клоц зі Львова, їхній стиль дещо нагадує Даху Браху, але з чоловічим вокалом. І закривали такий популярний в Черкасах та маловідомий за його межами фест, гурт Ефект метелика. Їхній стиль, щось на зразок рокопопсу дуже подобається молодим дівчатам, що фанатіли від кожної пісні.
А на завершення організатори приготували виступ львівського Театру тіней “Див”
Звук в півнів став трохи іншим — чи то Мар’ян, чи то Чайка, але стало набагато соковитіше, ютушніше. Нові імпровізації в старі пісні і нові куплєти дуже вдалі, однозначно.
Джон все більше нагадує привида з басом — його все більше не видно, принципово ховається за Чопиком.
Що стосується середнього віку фанатів — Півні ніби щороку старшають, їх перші фанати приходять все менше, але молодняґ пре танком. Черга цього разу була більша ніж до Плащениці, як хором вирішили всі галичани.
Автор: Danka_v_dorozi
Є таке оранжеве свято…
…щороку в Космачі. Кажуть, то серце Гуцульщини, бо звідти вся краса, життєрадісні кольори, веселість ансамблю сопілки, цимбалів і скрипки вийшли. І зовсім нема чому дивуватися: добрих 30-40 хвилин доводиться їхати з одною лише вірою, що серед гущавини Карпат, по грунтовій дорозі ми справді можемо потрапити в найбільше село. Зате, коли приїдемо, краса довкола і неймовірний колорит Космача, унікальна культура його жителів, оранжевість національного одягу без особливих зусиль змушує забути про все, що діється за межами гір, якими оточений Космач. І я забулася на 2 дні.
Автор: Ілля Ніколаєв
Приїхали ми у суботу в обід до Хотина. Щоб від автостанції дійти до фортеці, треба витратити хвилин 20 пішого ходу через невеличке приємне і затишне містечко – Хотин. На підході до фортеці усі дороги були заставлені автомобілями та автобусами, на яких привезли глядачів з усієї Укра ни. Це не дивно, бо афіши з рекламою фестивалю були в Чернівцях і в Хмельницькому та Тернополі.
Одразу кинулася у вічі велика кількість зовсім нефестивальної публіки. На наше питання: “де тут наметове містечко для гостей?” ніхто не дав чіткої відповіді, навіть співробітники МВС, які забезпечували порядок на фесті. Тільки після дзвінка нашим знайомим з Франківська, які приїхали як учасники показувати фаєр-шоу, ми зрозуміли куди необхідно передислокуватися. Наметове містечко було за межами укріплювальних споруд фортеці в 30хв ходи від місця основних подій, недалеко від Дністра.
Read the rest of this entry »
Автор: Андрій Пеляк.
Коли я збирався на фестиваль у Космач, то перше, що вразило, так це відсутність будь-якої реклами. Так ніби нічого не мало відбуватись, навіть почав сумніватись чи їхати взагалі. Але бажання вирватись з містa перемогло.
Дібрались без особливих пригод , правда вночі. Ось тут я і отримав навики з розкладання намету в темноті. А далі було багато пісень біля вогнища, знайомство з місцевою міліцією , і ще знайомство з панкотою, яка невідомо чого сюди приперлася.
На організацію фестивалю особливо не сподівався, тому свято влаштовували самі собі. Вся концертна програма була у вигляді виступу місцевих колективів і ярмарки. Тому розважали себе як могли. Чим дійсно здивував Космач цього року, так це погодою. Було не те що тепло, а навіть спекотно і без дощу.
А загалом фестиваль вдався, тепер з гордістю можу сказати, що цьогорічний сезон відкрив і готовий до майбутніх подорожей.
Минулої неділі, у межах фестивалю “Флюгери Львова” відбулося традиційне ранкове прокидання з гуртом “Мертвий півень”. Барбара і ко розважали натовп добрим старим та смачним новим музматеріалом. Усі хто прийшли, як на мене, залишилися задоволеними. До речі, пан Андрухович цього разу, на щастя, знову пропустив забаву. Без нього “Ми помрем не в Парижі” звучало так як воно має звучати.
П.С. Декілька ранкових поглядів від львівського фотографа Кості Смолянінова
Цьгоріч в Берегово відбувся вже 10-й, ювілейний винний фест. Знаємо, що багатьох із наших читачів цікавила ця подія, але очевидно ж, що не усім вдалося навідатись на сонячне Закарпаття та відвідати трунків від берегівських виноробів. А тому, пропонуємо вам все-таки, глянути як фестивалило Берегово чужими очима.
Автор фото: jaroslav-hulan
Автор – Kubovich
Початок тут
Автор – Андріана Федевич
6. Про немузичні атракції на Сігеті
Якщо комусь дуже набридла музика, то там вистачало речей, якими можна зайнятись і на що подивитись не покидаючи острів…
Незабутнє враження на мене справив так званий Sziget Focus.Під цією назвою були об’єднані щоденні вистави giant street theatre з Іспанії під назвою La Fura dels Baus … те, що я побачила там, важко описати словами… основна фішка шоу у тому, що на висоту кілька десятків метрів піднімали металеву конструкцію (кожного вечора різної форми) з акторами-акробатами всередині, які виконували там різні акробатично-хореозрафічні штуки, ігноруючи закони тяжіння… і це все супроводжувалось світловим шоу, феєрверками і звичайно ж музикою…
Була і звичайна театрально-танцювальна сцена, яку я ,на жаль, ні разу не відвідала. Був і кінотент… там я теж не була, але вважаю, що гаяти дорогоцінний час на Сігеті, переглядаючи якісь фільми неправильно… хоча…
Крім культурних заходів відбувались і спортивні ігри та змагання..
Автор – Орест Форко
29 серпня біля 835 прикордонного знаку у с.Кречів (Волинська область) – Крилів (Люблінське воєводство) відбулися шості Європейські Дні Добросусідства – святкування закінчення літа, волевиявлення про те, що ми хочемо бачити європейське майбутнє України та долучитися до будівництва мостів, а не залізних мурів між народами, які творять європейську спільноту. Ще під час доїзду порадувала турбота організаторів – скрізь на поворотах були яскраві вказівники з надписом «фестиваль».
Або ще раз про Меджибіж-2009
Автор – Blacky
Автор – zelena-zaraza
25 серпня повернувся зі Львова після фесту Захід в містечку Звенигрод, на котрому я був 3 дні, 2 дні фестивальних з яких я наче являвся волонтером, але особливо нічого не виконував, лише на 2 години поїхав до Львову на 5-ту автостанцію (хто був на Свіржі, мабуть добре знають дану автостанцію), поїхав продавати квитки на фест, при цьому не маючи ніякої інформації ні про їх ціни, ні про те, що то все потрібно відмічати, продавав по 30 і по 50грн залежно від терміну перебування на фесті, а виявляється, що вони коштували по 25 і 50 грн .
Власне, робота на 5-тій автостанції була моєю єдиною працею, потім я просто не являвся на очі “командира” волонтерів, а вона про мене мабуть і забула.
Взагалі-то, вражень як і від Свіржу, дуже багато, хоча фести доволі-таки відрізнялися. Це якби порівнювати розламаний лімузин (Свірж) та Таврію на ходу (Захід), щось типу того, адже фест відразу позиційонував себе як захід для бідняків, підлітків, панків, гопників, котрі приїжають на дурняк, без харчів бажаючи отримати халяву(цікаво, що я був в їх числі, адже з харчів мав 50гр горіхів, 300гр огірків, баночку шпротів, по 400гр рису та гречки котрих не мав в чому варити, ну ще по 20гр солі, меду та кави ). На Свіржі ж зібралися абсолютно інші люди, багатші, інтелігентніші, хоча відсутність таких людей на ЗахоДі мене злякала лише в перші години, пізніше я звик.
Цікавий момент, що скоріше-всього, я був одним з двох представників Черкас у Звенигороді, весело було, коли ведучий викрикував: “А чи є тут хтось зв Львова – і більша половина – Є!!!; А чи є тут хтось з Франківська – Є!!!; А чи є тут хтось з Тернополя – Є!!!; а тут в проміжках між цими криками я голосно, як міг, скандував : Че-Р-Ка-Си, Че-Р-Ка-Си, Че-Р-Ка-Си – було дуже смішно ”
Read the rest of this entry »
Автор – mongol-80
Автор – Андріана Федевич
Сігет … перше, з чим асоціюється це слово, так це купа позитивних емоцій, нових вражень і незабутніх відчуттів….
1. Сігет, як явище
Як всім напевно відомо, Сігет – це музичний фестиваль, який щорічно проводиться на мальовничому острові, що розташований посеред Будапешту (звідси і назва фесту – Sziget з угорської – «острів»). Острів, який на тиждень перетворюється на казкову країну повністю відірвану від реального світу…
Автор – Мирослав Ганущак
Моє сприйняття фестивалів трохи відрізняється, від загальноприйнятих. Головне – концепція і майже пофіг на гурти, які роблять лише частину концепції – музику. Вперше на святкування Дня незалежності “без чиновників” в Гуляйполі я попав ще у 2006 році, добираючись добу автостопом. То був перший фест і його мені цілком вистачило, щоб зрозуміти, що в Гуляйполе приїду ще не раз.
Попиваючи горілку з літрового залізного горнятка, яке ходило по колу навколо спільної ватри в наметовому містечку і спостерігаючи як якийсь запорізький репер кумедно загинаючи пальці і вигукуючи “Вест сайд” дістається до п’яного панка з Кривого Рогу зрозумів, що мені тут, в глуші Запорізької області, капець як комфортно ) То такий стан коли все довкола влаштовує і тішить (не плутати з оп’янінням . Подобається ринок, де можна купити 8 помідорів на гривню і 4-кілограмовий кавун за 2 гривні, річка в 15 хвилинах ходу від місця проведення фестивалю, в якій можна трохи сховатися від неймовірної спеки і пореготати з тих же вічноп’яних панків, які голяка бігають за місцевими дівчатами по березі.
Люди, привіт! Якщо ви любите фестивалі так, як їх любимо ми - вам сюди. Яка програма фесту, як до нього добратись, де переночувати і все, все, все про фестивалі в Україні.
Завантаження ...