Автор – Володимир Гринюк

Read the rest of this entry »

Складно описувати фестиваль до якого одразу ставишся суб’єктивно. Я чесно визнаю, що ставлюсь до фестивалю Славське-Рок суб’єктивно позитивно. Тому що просто не уявляю, як може бути поганим фестиваль серед гір. Тому що просто не уявляю, як може бути менше, ніж позитивним фестиваль із стабільно прекрасною програмою. Тому що просто не уявляю, як можна не відчути задоволення, коли поруч чудова компанія.
Ах, ну звісно ж в усіх бочках меду є свої нюанси. Чарівне та містичне подвір’я, яке редакція фестивалів запланувала собі під наметове містечко виявилось окуповане людьми іншої культурної раси. Компанія, поруч з якою, ми таки розбили свій намет, виявилась абсолютно недостойною такої високої довіри і в певний момент викликала до життя усі найтемніші емоції, на які лише здатна моя добра душа. Хоча я впевнена, самі хлопці вважають, що вони супер потусили. (Користуючись нагодою, передаю їм привіт пекельний промінь по блютузу). Наступним гливким нюансом стало загальне “нехлюйство та хамство” фестивального народу. Це я до того, що милі таблички із закликами до чистоти та порядку не спрацювали…
Але чи можна закинути це як мінус організаторам? Очевидно, що ні. Крім варіантів масових розстрілів за залишену в неправильному місці пляшку та допуску на територію Славського після тестів на рівень АйКью, боротися із цими явищами складнувато, звісно ж )
Read the rest of this entry »

Аби не витрачати ваш з вами час, говоритиму тезами.

Мінуси:

- неналежні побутові умови, зокрема засрані (вибачте за французький) туалети;

- велика навала нецивілізованих осіб юного віку, які приїхали на фест не просто, аби попиячити на лоні природи та під звуки рок-музики, а ще й для того, аби зіпсувати перебування на фестивалі іншим. Звичайно, то трабл не лише Славського, а цілої низки фестивалів. До слова, за майбутнє цієї країни робиться страшно. Як висновок, наступного разу ми будемо таборитися якомога далі від не перевантажених інтелектом посіпак квінтесенції всього найбридотнішого на цій землі. І ще до слова, Артур – то вже не модно =);
Read the rest of this entry »

Фестиваль був надзвичайно насиченим, цікавим та веселим.

Read the rest of this entry »

Незважаючи на негоду в суботу та проблеми, котрі створила дана негода – фестиваль вдався.

Read the rest of this entry »

Погляд організаторів

Хвилі потужного звуку змішувалися з морськими хвилями Чорного моря. Вже уп’яте Міжнародний фестиваль «У.Рок», що відбувся наприкінці червня, збирав старих та нових друзів під небом Затоки Білгород-Дністровського району. Вже традиційно потужні акорди розганяють грозові хмари, вичакловуючи силою музики сонячну погоду, на яку покладали надії фестивальники з різних куточків України. Вже і не вдивовижу – мистецькі емоції перемагають погоду.
Музиканти vs зливи
На 5-ому Міжнародному фестивалі «У.Рок» музика лунала увесь день. Дві сцени – денна та вечірня – зібрали майже чотири десятки колективів з усієї України, а також із Естонії, Росії та Італії. Гурти «Русичі», «W.H.I.T.E.» «Skarnemurta», «КаmikaDzeTR» та «Just playing radio» зарядили публіку енергією позитиву. Завдяки розмаїттю стилів, фестиваль привабив поціновувачів різної музики, представників різних субкультур, а також людей різного віку. Прицільне око арт-директора фестивалю Іларіона Лебедєва визначило: цьогоріч наметове містечко збільшилося майже вчетверо. Все більше молодих сімей приїздять на «У.Рок» разом із дітьми, адже одразу за майданчиком фестивалю плюхкотить найчистіше і найлагідніше море, а на березі розташовано дитячий майданчик. У організаторів «У.Рока» вже зріє ідея наступного року влаштувати ще й для дітей окрему розважально-просвітницьку сцену. За словами директора фестивалю Геннадія Гончара, «У.Рок» єднає серця: на мистецькому дійстві люди із близьким світовідчуттям не тільки знайомляться і товаришують, а дехто навіть створює сім’ї. Отож, організатори працюватимуть ще й над сімейним дозвіллям, але то поки що плани.
Read the rest of this entry »

Список складав Остап Кривдик

Були на фестивалі “Трипільське коло”.
Плюси:
+ позитивна публіка;
+ маса креативу (20! різних сцен);
+ фест “без алкоголю, наркотиків і куріння” – п”яних і укурених не було взагалі, цигарки курило буквально чоловік 5-10 за весь час. Народ, конішно, в ничку тихенько смоктав пиво і коняк – але вже й те, що це було не показово-публічно, було великою перевагою;
+ непогано організовані туалети (хоч як завжди бруднющі як біда)
+ 120 гривень за вхід – як виявилося, нормальна ціна за такий фест, і ми почуваємося цілком необманутими (зі сцени нас, відвідувачів, називали “спонсорами” і дуже дякували)
+ екологічно-етнічна ідеологічна основа, все трималося купи;
+ пречудові МедХедс.

Мінуси:
- дика спека (з 6.30 ранку намет ставав сауною); брак затінених територій;
- брак води (пити, помитися, прийняти душ)
- недешеве харчування (їли в місцевих)
- дискотеки цілу ніч (до 2:00 тяжко заснути)
- ніяк не позначений шлях до Дніпра (довелося довго і нудно з”ясовувати шлях), забрудненість самого пляжу (на майбутнє вартувало б його краще розчистити)
- необлаштована криничка-джерельце (багато болота, неможливо зачерпнути воду).

Висновок: рекомендую наступного року поїхати, але перед тим дати знати організаторам про можливості покращення.

Одразу зауважу – я потрапила лише на другий день Фортмісії і пропустила феєричний перший день. Про те, що він феєричний мені твердили всі, хто його пережив. Не можу не повірити на слово, бо його програмі я доволі симпатизувала. З іншого боку, цього літа подивитися на Мертвого півня охочі зможуть ще не раз.
Далі. Організацією транспортних шляхів цього року особисто я задоволена. Ми доволі оперативно вибралися і зі Львова, і додому.
Побут. За водою черги були просто довжелезні, але тішить те, що вона була. Душу я не зауважила. ТУАЛЕТИ то питання окреме, над яким організатори мають наступного року добре попрацювати.
Харчування. Ми харчувалися польовим способом, однак коли ми захотіли кави, ми її знайшли. І то було добре =)
Сцени. Зі сценами було все ок. Я нарешті зрозуміла чому не люблю Сашка Положинського. А для таких як я існувала сцена мала. І там було добре. Навіть я, дитя рок-н-ролу, помедитувала там під електронну музичку. Про театр не відаю, оскільки не захоплююся надміру цим мистетцвом.
Форти. А форти як форти. Ті, хто торік у Поповичах не був, мають право ними захоплюватися. Мені їх містики вистачило торік.
Отакої. Тримайтеся і до наступних зустрічей.
П.С. Шкрябала Лотоцька
П.П.С. Фото Олексія Франкевича
П.П.П.С. Конкурс з наметами не відбувся через технічні моменти.

Read the rest of this entry »

Цього року символом Трипільського кола був вогонь, і саме більшість подій були пов’язані з цією стихією.Але те все відбувалося ввечері, вдень же все було спокійно, тим не менше кожен міг чимось себе зайняти, добре, що організатори створили для цього чудові умови. А робити тут було що. Відвідати великий ярмарок з різноманітними речами.

Read the rest of this entry »

Автор – liushyk

Read the rest of this entry »