Битва націй: як це було

Автор: Ілля Ніколаєв
Приїхали ми у суботу в обід до Хотина. Щоб від автостанції дійти до фортеці, треба витратити хвилин 20 пішого ходу через невеличке приємне і затишне містечко – Хотин. На підході до фортеці усі дороги були заставлені автомобілями та автобусами, на яких привезли глядачів з усієї Укра ни. Це не дивно, бо афіши з рекламою фестивалю були в Чернівцях і в Хмельницькому та Тернополі.
Одразу кинулася у вічі велика кількість зовсім нефестивальної публіки. На наше питання: “де тут наметове містечко для гостей?” ніхто не дав чіткої відповіді, навіть співробітники МВС, які забезпечували порядок на фесті. Тільки після дзвінка нашим знайомим з Франківська, які приїхали як учасники показувати фаєр-шоу, ми зрозуміли куди необхідно передислокуватися. Наметове містечко було за межами укріплювальних споруд фортеці в 30хв ходи від місця основних подій, недалеко від Дністра.
В містечку був душ, біотуалети і дрова, але щоб в ньому жити, людині за ніч необхідно було заплатити 30 грн! Ніде ні на якому фестивалі таких здирницьких цін я не памятаю! Тому ми вирішили поставити намети прям під мурами за територією фортеці. Разом з нами було ще близько 15 наметів. Це місце виявилося дуже зручним тим, що до ристалища було 5 хв пішки, поруч джерело з водою, ліс з дровами та магазин – все це абсолютно безкоштовно. Місцеві своїми візитами не турбували.
Також таємними ходами можна було безкоштовно потрапити на сам фестиваль, цією нагодою ми також скористалися).
Ну а тепер пару слів про фест.
На фестивалі такого формату я і мої друзі були вперше, тому вражень вистачає. Ну, по-перше дуже вдало вибрана місцевість – Хотинська фортеця своїм потужним виглядом додавала атмосферу справжнього середньовіччя! По-друге, лицарі та інші учасники могли вільно переміщуватися серед гостей, з ними можна було спілкуватися і фотографуватися. По-третє, була сонячна приємна погода.
Основні події фестивалю відбувалися на ристалищі – майданчику, де проводилися бої. Я нав ть не очікував, що учасники будуть настільки віддано і по-справжньому битися. Удари наносили один по одному на повну силу, у хід йшли не тільки меч та щити, а ще й ноги і кулаки. Під час боїв лицарі неодноразово своїми могутніми тілами у латах проломлювали огорожу ристалища і влітали у натовп глядачів. Так і моменти були дуже небезпечними, але вони додавали більше емоцій та видовищності. Змагалися учасники чотирьох країн: Росії, України, Білорусі та Польші. Відбувалися одиночні бої 1на1, групові 5 на 5 і масові 21 на 21. Найбільш переконливо виглядали росіяни, на їхньому рахунку було більше перемог, ніж у суперників. Наша збірна, на мою думку, заслуговувала на друге місце, далі білоруси і поляки. Шкода, що ми пропустили останній день, де відбувалися фінали усіх поєдинків, тому переможці, нажаль, мені невідомі. Приємно було, що музичний супровід відповідав настрою фестивалю, адже грала музика Металліки, Арії, Найтвіша та ін. Публіка була досить активною та завзято пітримувала наших лицарів. Але все пройшло в досить дружній атмосфері, гостей зустрічали оплесками та бурхливо реагували на запеклі поєдинки. Окрім лицарських боїв, у фортеці проводилися майстер-класи з середньовічних танців, відбувалися імпровізовані вистави, народ міг спробувати із зав’язаними очима битися подушками, стріляти з луків та дути в горни. Порадували не високі ціни на пиво – 5 грн за 0,5л. Ввечері, після боїв, проходили фаєр-шоу та виступи етно-рок-фолк груп, але ажіотажу вони не викликали, бо основна маса людей на бусах і машинах на ніч їхала додому, а адекватні люди йшли засвітло до своїх наметів, адже вночі по крутих схилах Дністра не дуже комфортно персуватися.
Загалом, фестиваль викликав позитивні враження. Шкода, що для фестивальщиків не було створено належних умов, от в цьому, вважаю, великий мінус.