Легенди “Парку Київська Русь”

В дитинстві, після безсонної ночі з пригодницькою книжкою,  мені часто хотілось потрапити в часи короля Артура. Що може бути романтичніше – лицарі круглого столу, блискучі мечі, затяті поєдинки та прекрасні дами. Або хоча би в часи Річарда Левового серця. Це мені мріялось вже після читання Вальтера Скотта  – Робін Гуд, Айвенго, безстрашні лучники, обладунки, коні, неймовірні кодекси честі, походи до гробу Господнього…Романтика

А от подібних мрій про середньовічні часи власної держави не було зовсім. Ну яка там цікавість, я вас благаю – сухі сторінки шкільних підручників. “І прийшов князь Кий, і були з ним брати та сестриця Либідь та постав град на берегах Дніпра-Славути…” Лише шкільний урок.

Але погодьтесь, якби про часи Киїської Русі написали стільки ж неймовірно захопливих книжок, замішаних на легендах, фантазіях та романтиці і зняли стільки ж яскравих фільмів із найпрекраснішими акторами сучасності – чи ж не мріяли би ми з вами та тисячі і тисячі юних сердець, що прагнуть пригод, опинитися в часах світанку княжої доби? Чи ж не хотілось би нам побачити на власні очі мужніх воїнів, що збираються на який-небудь останній (чи може і зовсім перший) бій.  Уважно роздивитись тогочасних красунь і здивуватись, сплеснувши в долоні, як же їм вдається підтримувати такий колір обличчя без щоденних косметичних процедур (або ж не вдається ). Чи ж не хотілось би вам взяти в руки лук і з легкістю хвацько випустити кілька стріл точнісінько у центр мішені? Або взяти участь в чоловічому бойовому турнірі на ристалищі, аби завоювати серце найпрекраснішої із дівиць? Ну правда ж це було б цікаво?

Але не написані книжки…Не їдуть режисери світової слави до Києва, щоб зняти черговий хіт пригодницько-історичних фільмів “Федько в дітинці князя Кия”…Тому, здавалось би, вся пам’ять  про карколомні часи князів та героїв залишиться на сторінках підручників та в образі зруйнованого княжого човна…

Та ні. Не залишиться! Принаймні маємо для цього усі шанси. Від цього моменту мова і піде про фестиваль, що винесений в заголовок. Фестивалем, зрештою, “Парк Київська Русь” тепер вже і важко назвати. Він переріс це поняття. “Парк Київська Русь” – це фактично історичний заповідник, на території якого оживають історичні персонажі  та відлунюють історичні події. На території у кілька квадратних кілометрів організатори відновили княжий дітинець (тобто, сам центр стародавнього міста, де жив князь та його дружина – військо княже). Будь-хто із відвідувачів може відчути на собі якраз усі ті емоції, немов би здійснилось і він потрапив в дивні часи середньовіччя і, можливо, просто зараз з-за рогу вийде дружинник, ключниця, або й сам князь…Можливо, саме зараз ви станете свідками бою на мечах, або, бережіться, прямо на вас вилетить могутній витязь на красені-коникові…Побачити усі казковості, відчути дух давнини та подих історії і стати учасником справжніх пригод усі гості парку зможуть до самісінького жовтня кожних вихідних або в дні, в які відбуватимуться найрізноманітніші тематичні фестивалі в рамках “Парку”. Повний календар ТУТ.

А в суботу, 24 квітня, в “Парку Київська Русь” відкривали сезон. І відкривали, необхідно зауважити, масштабно та весело. Глядачам, що вперше потрапляли за цю огорожу, розбігалися очі. Навколо, скільки сяголо око, простягалися будови: намети, трибуни, табори та стрільбища. Дітям в “Парку” взагалі була суцільна розвага – починаючи від безлічі людей, одягнених в цікаві строї, до яких так і хотілось доторкнутись і завершуючи скоморохами, що яскравими зграйками літали по території, підхоплюючи та захоплюючи до різноманітних ігор дітлахів. Тут тобі і обійми дружби, і перетягування канату і розвеселий бій на подушках. Думаю, для кожної дитини це однозначно був день, проведений із користю разів у двісті більшою, ніж святковий похід в Макдональдс…

А потім нам показали билину “Як Київ Києвом став”. Еееех, знову подумалось, якби ж то такими яскравими та запальними були описи в шкільних підручниках історії, то вже б десятки романів перекладались на мови світу та кілька кінострічок увійшли до переліку світової класики історичної романтики…

Словами, насправді, не передати усієї майстерності акторів, що захопливо розгортали на ристалищі просту історію – жили-були слов’яни, віночки плели, хороводи водили, зброю якусь виробляли та дім рідний від різної нечисті захищали. Аж тут прийшов на пагорби зелені та кручі дніпровські чоловічок та й розповів, що земля ця свята і місто тут стоятиме…Апостол Андрій, до речі, це був. А ще років за триста, поки слов’яни далі у плетінні віночків вправлялись, приплив човен, на якому майбутні князі Кий, Щек та Хорив із сестрицею подорожували, а за ними 33 богатирі і дядька Чорномор
…Ну що, не потягнуло вас у 5 століття? Це все тому, що слова лише слова. А билини старі бачити треба
Так само як треба було бачити феєричне кінно-трюкове шоу “Княжа кіннота”. Стільки неймовірно гарних коней із фантастично майстерними вершниками ви точно ніколи не бачили. Так само, як треба було бачити презентації кожного із тих чисельних фестивалів, що відбуватимуться в “Парку Київська Русь” протягом сезону. Це і покази етномоди та історичного костюму (дівчата, які там були римляни без штанів, мммммм). Це і презентація міжнародного фестивалю каскадерів “Київська Русь” (це, знаєте, просто розрив шаблону – польоти, стрибки і несамовита мужність). Це також і презентація фестивалів, що повинні показати життя Києва в тринадцятому та п’ятнадцятому століттях. Останній фествиаль міжнародний, тому що в ньому братимуть участь гості “Київської Русі”, що демонструватимуть нам усю красу історичних персонажів тогочасної Європи. Це і презентація народного свята “День Ярила”, що покликаний показати усю красу стародавніх та забутих народних традицій язичницької доби. І фестиваль-маскарад “Київська фібула”, що стане справжнім відкриттям для армії прихильників фентезі, рольовиків та любителів усього незвичного.

Ви вже уявили? Тоді візуалізуйте наостанок іще таке – в сутінках організатори влаштували несамовиту театрально-хореграфічну постановку “Княжа суперечка”, яка завершилась вогненним номером “Дух древнього Києва кличе вас!” І от на цій фантастичній картині, мабуть, і можна було б завершити розповідь. Адже після такого, порівняння з королем Артуром точно будуть некоректні. І, я сподіваюсь, що років через десять, якщо фестиваль “Парк Київська Русь” реалізує усі свої плани по розвитку та розбудові дітинця, на цих враженнях справді виросте покоління, що знатиме свою історію не лише за підручниками. А тоді, хто зна, можливо наші діти і справді зачитуватимуться книжками із історіями “Федька, дружинника із дітинця князя Кия”…

П.С. Щоб візуалізація стала повною, а бажання відвідати “Парк” нестерпним, невдовзі будуть слайди.