Незважаючи на негоду в суботу та проблеми, котрі створила дана негода – фестиваль вдався.
Read the rest of this entry »
Погляд організаторів
Хвилі потужного звуку змішувалися з морськими хвилями Чорного моря. Вже уп’яте Міжнародний фестиваль «У.Рок», що відбувся наприкінці червня, збирав старих та нових друзів під небом Затоки Білгород-Дністровського району. Вже традиційно потужні акорди розганяють грозові хмари, вичакловуючи силою музики сонячну погоду, на яку покладали надії фестивальники з різних куточків України. Вже і не вдивовижу – мистецькі емоції перемагають погоду.
Музиканти vs зливи
На 5-ому Міжнародному фестивалі «У.Рок» музика лунала увесь день. Дві сцени – денна та вечірня – зібрали майже чотири десятки колективів з усієї України, а також із Естонії, Росії та Італії. Гурти «Русичі», «W.H.I.T.E.» «Skarnemurta», «КаmikaDzeTR» та «Just playing radio» зарядили публіку енергією позитиву. Завдяки розмаїттю стилів, фестиваль привабив поціновувачів різної музики, представників різних субкультур, а також людей різного віку. Прицільне око арт-директора фестивалю Іларіона Лебедєва визначило: цьогоріч наметове містечко збільшилося майже вчетверо. Все більше молодих сімей приїздять на «У.Рок» разом із дітьми, адже одразу за майданчиком фестивалю плюхкотить найчистіше і найлагідніше море, а на березі розташовано дитячий майданчик. У організаторів «У.Рока» вже зріє ідея наступного року влаштувати ще й для дітей окрему розважально-просвітницьку сцену. За словами директора фестивалю Геннадія Гончара, «У.Рок» єднає серця: на мистецькому дійстві люди із близьким світовідчуттям не тільки знайомляться і товаришують, а дехто навіть створює сім’ї. Отож, організатори працюватимуть ще й над сімейним дозвіллям, але то поки що плани.
Read the rest of this entry »
Список складав Остап Кривдик
Були на фестивалі “Трипільське коло”.
Плюси:
+ позитивна публіка;
+ маса креативу (20! різних сцен);
+ фест “без алкоголю, наркотиків і куріння” – п”яних і укурених не було взагалі, цигарки курило буквально чоловік 5-10 за весь час. Народ, конішно, в ничку тихенько смоктав пиво і коняк – але вже й те, що це було не показово-публічно, було великою перевагою;
+ непогано організовані туалети (хоч як завжди бруднющі як біда)
+ 120 гривень за вхід – як виявилося, нормальна ціна за такий фест, і ми почуваємося цілком необманутими (зі сцени нас, відвідувачів, називали “спонсорами” і дуже дякували)
+ екологічно-етнічна ідеологічна основа, все трималося купи;
+ пречудові МедХедс.
Мінуси:
- дика спека (з 6.30 ранку намет ставав сауною); брак затінених територій;
- брак води (пити, помитися, прийняти душ)
- недешеве харчування (їли в місцевих)
- дискотеки цілу ніч (до 2:00 тяжко заснути)
- ніяк не позначений шлях до Дніпра (довелося довго і нудно з”ясовувати шлях), забрудненість самого пляжу (на майбутнє вартувало б його краще розчистити)
- необлаштована криничка-джерельце (багато болота, неможливо зачерпнути воду).
Висновок: рекомендую наступного року поїхати, але перед тим дати знати організаторам про можливості покращення.
Одразу зауважу – я потрапила лише на другий день Фортмісії і пропустила феєричний перший день. Про те, що він феєричний мені твердили всі, хто його пережив. Не можу не повірити на слово, бо його програмі я доволі симпатизувала. З іншого боку, цього літа подивитися на Мертвого півня охочі зможуть ще не раз.
Далі. Організацією транспортних шляхів цього року особисто я задоволена. Ми доволі оперативно вибралися і зі Львова, і додому.
Побут. За водою черги були просто довжелезні, але тішить те, що вона була. Душу я не зауважила. ТУАЛЕТИ то питання окреме, над яким організатори мають наступного року добре попрацювати.
Харчування. Ми харчувалися польовим способом, однак коли ми захотіли кави, ми її знайшли. І то було добре =)
Сцени. Зі сценами було все ок. Я нарешті зрозуміла чому не люблю Сашка Положинського. А для таких як я існувала сцена мала. І там було добре. Навіть я, дитя рок-н-ролу, помедитувала там під електронну музичку. Про театр не відаю, оскільки не захоплююся надміру цим мистетцвом.
Форти. А форти як форти. Ті, хто торік у Поповичах не був, мають право ними захоплюватися. Мені їх містики вистачило торік.
Отакої. Тримайтеся і до наступних зустрічей.
П.С. Шкрябала Лотоцька
П.П.С. Фото Олексія Франкевича
П.П.П.С. Конкурс з наметами не відбувся через технічні моменти.
Цього року символом Трипільського кола був вогонь, і саме більшість подій були пов’язані з цією стихією.Але те все відбувалося ввечері, вдень же все було спокійно, тим не менше кожен міг чимось себе зайняти, добре, що організатори створили для цього чудові умови. А робити тут було що. Відвідати великий ярмарок з різноманітними речами. 
Ну що ж, наш фотоконкурс, в якому ми згадували минулий фестивальний сезон, майже завершився. Про ваші свіжоспечені фотошедеври ми обов’язко згадаємо, але це станеться трохи пізніше. А зараз у нас фінал!
Із кожної номінації ми відібрали по три фотографії, які найбільше сподобались відвідувачам та представникам шановного журі.
У цій статті ви побачите 9 фотографій, розділених відповідно до своїх номінації. Ваша справа – обрати по одному фавориту в кожному розділі. Наша – підрахувати ваші голоси і визначити трьох переможців. Завершальне голосування триватиме до 7 липня, результати ми оголосимо 9 липня.
І не лінуйтесь голосувати! Вам не складно, а хтось отримає приємний приз і матиме стимул й надалі тішити вас та нас цікавими кадрами.
Автор – Нестор Кармелюк
Вже втретє в Черкасах відбувався фестиваль Трипільські зорі. Цього разу організатори вибрали значно зручніше місце – мальовнича Долина троянд на березі Дніпра. В перший день відвідувачів було не дуже багато, тому першим гуртам довелося розважати невелику купку активної молоді. Цікаве почалося з
виступу харківського БандурБенду, доволі цікавого гурту з незвичними народними інтсрументами. А вже підігріту публіку під вечір почали розважати Йорий Клоц зі Львова, їхній стиль дещо нагадує Даху Браху, але з чоловічим вокалом. І закривали такий популярний в Черкасах та маловідомий за його межами фест, гурт Ефект метелика. Їхній стиль, щось на зразок рокопопсу дуже подобається молодим дівчатам, що фанатіли від кожної пісні.
А на завершення організатори приготували виступ львівського Театру тіней “Див”
Звук в півнів став трохи іншим — чи то Мар’ян, чи то Чайка, але стало набагато соковитіше, ютушніше. Нові імпровізації в старі пісні і нові куплєти дуже вдалі, однозначно.
Джон все більше нагадує привида з басом — його все більше не видно, принципово ховається за Чопиком.
Що стосується середнього віку фанатів — Півні ніби щороку старшають, їх перші фанати приходять все менше, але молодняґ пре танком. Черга цього разу була більша ніж до Плащениці, як хором вирішили всі галичани.
Люди, привіт! Якщо ви любите фестивалі так, як їх любимо ми - вам сюди. Яка програма фесту, як до нього добратись, де переночувати і все, все, все про фестивалі в Україні. Наші контакти:
