Вино як творчість: Топ-5 на закарпатських фестивалях

“Готуй винну карту з літа” натякає Varosh – онлайн-путівник Закарпаттям та його містами і пропонує свій рейтинг місцевих вин, на які варто звернути увагу в першу чергу.

Ставитися до вина не як до бізнесу і навіть не як до головної справи життя, а – як до живого організму: філософію любові деяким закарпатським виноробам вдається втілювати у напої.

Не виготовляти, а справді творити – вино як творчість утілюють закарпатські майстри. Доки приватне виноробство існує в державі фактично поза законом, закарпатці активно використовують можливість представляти свій продукт на фестивалях. І нехай ще не всі краяни і точно не всі туристи навчилися розрізняти вина не лише за двома показниками – «біле» і «червоне», дехто з наших майстрів пропагує вино як мистецтво. Вишукані європейські сорти, аборигенні види, авторські купажі – тут присутня уся магія найкращого вина: як у виробництві, так і в атрибутиці споживання.

Без претензій на об’єктивність представляємо власний Топ-5 вин, які здивували на цьогорічному фестивалі «Сонячний напій» в Ужгороді, бо, вочевидь, явилися світу під гаслом «зроблено з любов’ю». Першості у рейтингу не віддаємо жодному напоєві, адже вино, як і любов – справа надто приватна. Тож рухаємося за класичною схемою дегустацій: від білих до червоних, від сухих до десертних.

Аліготе

З чого почати? З дечого легкого і благородного. Класичний білий сорт із навіть «на вухо» французькою назвою – Аліготе – справді походить із Франції.

«Він є «світовим» сортом, старовинний, народної селекції. Класика жанру. Легке столове сухе вино, приємно п’ється. Кондиції – близько 12% об. спирту і максимум 0,3 одиниці залишкового цукру, світло-солом’яного кольору, із не надто яскравою ароматикою. А у смаку превалюють свіжі нотки. Особисто мені це вино асоціюється із морем і бризом – коли куштую доспілий виноград цього сорту, заплющую очі і бачу море…

Властиві фруктово-ягідні нотки зеленого яблука і, можливо, знову ж таки важливий той самий легкий, ненав’язливий післясмак», – так характеризує свій Аліготе мукачівець Василь Лендєл. Виноробством займається з 1992-го року, коли, як зізнається, «виготовив першу діжку Ізабелли, але ж на помилках ми і вчимося». Тепер шанує лише «європейців». А кількість видів вина у власній винарні вже й не рахує: вона перевалила за 30.

Мюллер Тургау

Далі знову – сухе і біле. Сорт, чия назва для багатьох лишається ще трошки «екзотичною» – Мюллер Тургау – представляє Василь Надь. Винороб із Берегівщини взяв ази від діда і батька, але в Ужгороді свої вина презентує вперше. Зізнається: «Примітивним виноробством займаюся давно, а от глибше цікавлюся і більше працюю – років 5. Маю зараз 11 сортів, саме європейців, які витримую у 400-річному підвалі в Берегові, де й проводжу дегустації».

«Мюллер Тургау – це один із різновидів Рислінгів. Походження сорту – зі Швейцарії. Це високоякісний, з багатими нотками фруктів в ароматиці, виноград, який підходить для виготовлення як молодих, так і витриманих вин. Чим особливе вино? Характерні фруктові відтінки у букеті, серед яких домінуюча нота зеленого яблука». Берегівчанин вважає виноробство винятково творчістю і каже, що для того, аби робити якісні вина, необхідний життєвий досвід, який приходить лише з віком – тому й лише зараз серйозніше взявся за підвал і діжки, і говорить: справа неабияк затягує.

Василь Надь своїм сухим Мюллер Тургау пишається, має за нього золоту медаль з Берегівського фестивалю, а саме вино характеризується 11% об. алкоголю та має димчасті нотки в букеті. «Застосований ефект барік… Тут ідеться про відсоток опалу нової дубової діжки. Для цього вина він середній».

Тема діжок виноробові більш ніж знайома: у час, коли чимало майстрів переходять на гігієнічний пластик, він бочкам не зраджує – сам є боднарем і зберігає традиції давнього ремесла.

Троянда Закарпаття

Від сухого – до солодкого, від класики – до легенди. Василь Анталовський, винороб з Мукачівщини (першу діжку вина зробив 1991-го року), який працює ще й головним агрономом АТП «Бобовище», не може не представити візитівку рідного села – «Троянду Закарпаття». Легендарний напій робиться із винограду сорту Трамінер рожевий (виноград має австрійське походження із селища Трамінер) і має витримуватися у дубових діжках щонайменше три роки. До цього напій ще зватиметься Трамінером, і лише через час стає марочним вином, власне, легендарною «Трояндою».

Кондиції напою, створеного у 70-х роках, такі: цукристість – 17-18 одиниць, спирт 16% об.. А «фішка» вина, звісно, у букеті: спершу повинна мати легкий післясмак мускату, відтак набуває аромату шоколаду й із часом їй стає властивий аромат троянди, що й дало напоєві ніжну назву.

Унікальність вина – у тому, що його можна виготовити тільки на Закарпатті – лише тут Трамінер належної якості. Пан Василь пояснює: до прикладу, у Криму, де теж прагнули зробити «Троянду», в ґрунті нема потрібних мінералів, і вино не виходить таким, як треба.

«Троянду» зробити надто непросто, каже Анталовський. «Аби вона вдалася, мезгу із соком треба настоювати три дні, потім додавати спирт і ловити момент, коли починається «підброд». Якщо проспиш його – все пропало».

Що ж до дегустації «Троянди», то саме з цим вином аж ніяк не треба забувати про головні принципи випробовування: вином насолоджуються спершу на око, відтак ароматом, а лише потім смаком.

Цвайгельт

Експерти називають Закарпаття краєм білих сухих вин. Утім, життю властива різнобарвність, тож – час для червоних. Уже знайомий нам Василь Лендєл виготовляє Цвайгельт щосезону починаючи з 1998-го року, і вважає його одним зі своїх фірмових вин.

«У закарпатських умовах цей сорт себе прекрасно почуває. Більш пізнім сортам, як от Каберне Совіньйон та Сапераві, не так комфортно. А Цвайгельт видає непогані результати – за щільністю, за збалансованістю цукру і кислоти… Виноград просто прекрасний для виробництва вина, єдине – грона мають «узяти» все, що їм належить до збору врожаю. Якщо ж витриманий на кущі, і набирає до 20-ти одиниць цукристості – це чудово». У винарні мукачівця є й рожевий варіант: «Робимо за «білим» методом, це вино легке, смачне, але не таке багате, як наш класичний червоний Цвайгельт, котрий такий… оксамитовий. Його кондиції сягають близько 12 «оборотів» спирту». Хоча дегустатори часто «надають» Цвайгельтові вишневих ноток у букеті, Василь схиляється до того, що, класично, смак і ароматика вина асоціюється із темно-червоними ягодами на кшталт смородини і чорниці.

«Думаю, він прекрасно б себе повів при тривалій витримці в дубі, хоча ми ще не пробували цього – вино розходиться молодим».

Чорна троянда

Авторське вино представляє чи не найвідоміший винороб Закарпаття – Карло Шош, який у селі Кідьош Берегівського району розбудував ледь не виноробське містечко. Він уже прославився десертним напоєм «Жужіка, ти солодка», що виготовив на честь дружини. А позаяк справді ставиться до вина як до творчості і любить компонувати щось цікаве, то «народив» і «Чорну троянду».

«В основі напою – Голубок, Цвайгельт і Мерло, у моїх секретних пропорціях. Технологія? Скажу так: додаю меду і настоюю на чорносливі, а потім – ще й горілку, витриману на сушеній смородині… Це наш сімейний бренд. Дуже подобається людям. Я це вино роблю 15 років. А сьогодні привіз в Ужгород вино, яке витримується з 2003-го року», – говорить Карло Карлович. Вино має 13,5-14% об. спирту. Про напій говорить і його консистенція, а щодо смаку, то окрім меду та чорносливу у букеті яскраві й квіткові ноти, які поступово і м’яко розкриваються в оксамиті напою. Який, без перебільшення, є гордістю родинного підвалу й разом з іншими винами Шоша відвідує закордонні конкурси та фестивалі.

Майстер розповідає, що у його родині виноробством займаються вже 4 покоління, бо ж зараз на винарні працює і син Жолт. Родина Шошів традиційно представляє чи не найбільшу кількість видів вина на фестивалях. «Репертуар» складають двояко: як дотримуючись традицій та маючи сортові вина-«європейці», так і віддаючи шану згаданим авторським напоям, у тому числі й вермутам.

Алла Хаятова, фото – Йожеф Кіш для Varosh.com.ua