Східні Ворота. АртПоле-Крим

Фестиваль «Східні Ворота. АртПоле-Крим» відбувався в середині осені в мальовничому Бахчисараї поблизу печерного міста Чуфут-Кале. Організатори вибрали чудове місце з неймовірними краєвидами, де можна було знайомитися з татарською культурою та звичаями. Але от прорахунки організаторів вже були помітні при в’їзді на територію фестивалю.

До фестивалю можна доїхати двома способами, і якщо з одного боку – Ханського палацу організатори більш-менш продумали з інформуванням фестивальників – були і вказівники, волонтери, афіші, то з іншого боку водіям та пішоходам потрібно було пройти неймовірно складний та заплутаний квест під назвою “Знайди фестиваль”, не допомагали навіть карти, котрі роздавалися на в’їзді в Бахчисарай.

Коли ж фестивальники все-таки знаходили після годин блукань те завітне місце, їм повідомляли, що квитки біля сцени не продаються, зареєструвати їх ніхто не зможе, щоб придбати квитки їм потрібно ще 30 хвилин спускатися крутим схилом в бік Ханського палацу і шукати там волонтерів, котрі зможуть продати квитки. Зрозуміло ж, шо більшість людей таке відношення здивувало і вони прости забили на купівлю квитків та ходили собі зайцями на фесті, а змерзлій охороні було ліньки перевіряти браслетики.

Власне, сама тероторія фестивалю не здивувала нічим оригінальним та цікавим – все та ж ярмарка, як і на кожному етнофесті, але з татарським колоритом, також тут були Мокша, Чарівна чайна та халявна їжа від кришнаїтів. Ще десь біля Ханського палацу знаходилися майстер-класи по глині та біляшам, але не багато кому хотілося далеко так йти від наметового містечка в пошуках тих майстер-класів.

Сцена на фестивалі, попри зовсім маленьку кількість відвідувачів була доволі великою та якісною з хорошим звуком.

Видно, що людей було зовсім мало. В день на сцені виступали татарські кружки самодіяльності, а справжній концерт почався десь в 20:00 з виходом Порт Моне, котрі видно змерзли і виступали доволі вяло. Паралельно з ними показували мистецтво створювання графіті за допомогою вогню.

Наступними були Зіра з неймовірною кількістю чудернацьких інструментів та якісною етно-хаус музикою.

Далі виступали Оркестр св.Миколая з Польші – такі собі польські Бурдон чи Татош банда з колоритним бородатим фронтменом. Співали старовинні гуцульські та бойківські пісні, а фронтмен навіть розмовляв з глядачами українською мовою з польським акцентом.

Після ж почався виступ Чанкішоу з Чехії.

Перші пісні були запальні енергійні, цікаві. Але всі наступні пісні нічим особливо не відрізнялися новим, здавалося, що грає одне й теж але з маленькими варіаціями.

Весело ж почало бути, коли саксофоніст взяв австралійське діджеріду – музика стала значно цікавішою та яскравішою.

Ось такий цікавий соліст в чехів, але співу його практично не було чути – чи то стиль такий, чи то звук не налаштували.

Ну і хедлайнери фестивалю Даха Браха в неповному складі.

Як завжди відіграли якісно та енергійно, хоча місцями й помилялися та забували слова, що й не дуже повиливало на якість виступу.

Даха Браха відіграли пісні лише зі старих альбомів, в основному це були запальні композиції, щоб люди могли зігрітися танцями.

І на завершення виконали декілька пісень на біс, хоча глядачі ніяк не хотіли відпускати улюбленців.

На наступний день фестиваль і далі продовжувався, але не багато людей хотіли залишатися і спаковували речі. Десь до обіду ще діяли декілька майстер-класів з тими ж глечиками та біляшами, пізніші і вони закрилися.